Бомжі Донбасу. Homo Profugos

Про книгу

Роман поєднує реалізм та утопію. До товариства україномовних макіївських безхатченків потрапляє книга з альтернативною історією про державу, яка існувала тисячу років тому. Автор намагається вписати Донбас в контекст української історії з часів Хрещення Русі. Та чи варто покладатися на очікування очевидного? Очікування мають здатність не справджуватися. Особливо — очікування очевидного. А цілком очевидним видавалось би, що в період, коли доля цілої країни вирішується на територіях довкола Донецького басейну, книжка автора з Макіївки під назвою “Бомжі Донбасу” виявиться гостросоціальною публіцистикою або ж т. зв. “чорним реалізмом”. Певну неоднозначність вносить хіба підзаголовок «Homo Profugos» (людина-вигнанець, бурлака), формально дублюючи назву, а по суті — маркуючи текст латиною, що може слугувати своєрідним фейс-контролем на вході в романний простір. Латина немов застерігає: не все тут так просто, як видається, а отже, не варто надто покладатися на очікування очевидного.