Журнал Локальна історія №2/2024

Про книгу

Сучасники казали: «Не кожен з нас міг бути Стусом». Поет виокремлювався серед свого покоління безкомпромісністю, відданістю власним переконанням і жертовністю. Саме завдяки йому та когорті дисидентів-шістдесятників було збережено тяглість українського опору. Нині, майже через сорок років після смерті, голос Стуса звучить дуже гучно – як ніколи до того. У новому номері читайте: * Як цінності шістдесятників змінили культуру політичного протесту в радянській Україні та вплинули на формування громадянського суспільства в Україні — в ексклюзивному інтерв’ю з італійським дослідником Сімоне Атілліо Беллецца * Від мовчання про «особливо небезпечного рецидивіста” до музею: як зберігають пам’ять про Василя Стуса в його рідному селі Рахнівці на Вінниччині * Як прочитати Стуса французькою? Нотатки поета Олеся Ільченка, який допомагав французькому славісту Жоржу Ніва перекладати поезію Стуса * “Василь всім горів. За що не взявся, все зробить, будь-якій справі віддавався з усією душею», – Василь Стус у спогадах його старшої сестри Марії * Кінотеатр “Україна”, Інститут літератури, але й не тільки: прогулянка київськими місцями, які пам’ятають Стуса * Як воно бути сином Василя Стуса? Інтерв’ю з Дмитром Стусом, “ненайкращим сином ненайкращого батька” * Ізолятори, карцери, голод, позбавлення можливості листування та побачень, важка фізична праця: яким було перебування Стуса у таборі на Приураллі.